| Стихи моей сестры Екатерины. |
| На главную. - Home | Почта - E-mail: |
|
Рідна мамочко, вам сімдесят,
Час так швидко пливе і невпинно, Ми дарунки свої принесли Найдорожчій у світі людині. 70-це багато чи мало? 70-це житті ще не край! 70-це година настала Вам, матусю, збирати врожай. Вам настала година чудова Любуватись на внуків своїх. На Олега, Олю, Сашу і Юлю Та ще й правнуків мати від них. Посадіть же Мишка на коліна , А Юрасику дайте кота, Скоро й Юля про заміж подума, І Наталочка десь підроста. Добре мати багато онуків, Між людей це вважається клас! Та сьогодні не їм ця посвята, Я веду свою мову про Вас. Не зогляділись Ви, як в роботі, Пролетіло життя в одну мить, І за все Ви в печалі, в тривозі, І за все у Вас серце болить. Ви не падали ниць на коліна, Як би важко в житті не було, І тайфуни життеві уміло Ви долали, щоб щастя прийшло. А воно десь ходило, ходило, Обминало, тікало не раз, Але, може,такого і треба, Але, може, таке воно в вас. Бо немає на світі людини, Щоб гладенько пройшла все життя. А постійні турботи й робота Боротьба за хороше буття. Щоб було на столі і в коморі, Про запас і собі й дітлахам, І за це вам велике спасибі, Ви дозвольте всім висловить нам. В школі мали повагу від учнів, Вони згадують Вас повсякчас А директор й колеги -“училки”, Пам’ятають ще й зараз про Вас. Ви навчили нас працю любити, І невтомними бути завжди. Ви навчили людей шанувати, Залишати хороші сліди. Вам немає спочину ніколи, Навіть в довгі зимні вечори, Скрізь у всіх нас на дачі і вдома, Лежать сплетені Вами коври. Мені в спальні Рахіль усміхнеться, “Накидушка” у Тані хрестом А серветки на свято жіноче, Зігрівають нас вашим теплом Ви у праці невтомна як бджілка, Є ще сили корову “держать”, І кролів годувати й телятка, І картоплю самій підгортать. Я цілую натружені руки, На яких лиш роботи сліди, Манікюрів не знали ніколи, І відводили знаки біди. Боронили від лиха і горя, Лікували хвороби дітей Ще: косили, пололи, білили, Нескінченний перелік оцей. Ви для нас не старі аніскільки Ви для нас, як завжди, молоді. Хоч років стає більше і більше, Та не місце сьогодні журбі. Ви для нас, як завжди молоді, Хоч і коси сніжком притрусило, Трошки зморщок на вашім чолі, І побільше хотілось би сили. Кожна зморщенка слід від печалі, Сиві коси – відлуння біди, Бо ж ви розкошів зовсім не знали, Лиш невтомную працю завжди. А як часто Вам сниться та хата, Що у Насташці світить вікном, Що залишилось в пам’яті свято, І приходить так часто зі сном. В тому сні також місце матусі, Що померла в чужій стороні, Сестрі Галі і братику Толі, І залишилось трошки й мені. Бо й мені довелось побродити В річці-хвосі, у вербах-вінку, Половити там кошиком рибу, Хоч маленьку, та добру таку. В тому сні є ще місце і Батьку І дитинству, що швидко пройшло. Наче все це було не із Вами, Наче все це було й не було. В тому сні ви весела й завзята, В тому сні повні щастя і сил, Вечорами огорнена хата, І прибитий дощем сірий пил. Дуже жаль, що татусь не дожив наш, День народження взавтра його. Пом’янем його ім’я мовчанням, І піднімем бокал за нього. А на другій хвилині мовчання, Як би хто із нас не хотів, Ми згадаємо дядя Михайла, Що нічого для нас не жалів. І сестричка - Надійка так рано, Відлетіла у вирій птахом. Зовсім мало була вона з нами, На прощання махнула крилом. Але годі журитись Вам нині, І жаліти, що вже відійшло, У житті, як і кожній людині, Що судилось Вам - те і прийшло. І хоч важко було Вам частенько, Така ж доля спіткала і нас, Та не треба сьогодні нам суму, Бо така вона, видно у Вас. І судилось, щоб ми всі зібрались, І дорослі, й внучата малі. Вам вручили ці квіти чудові, Уклонилися Вам до землі. Ще костюм Вам вручаємо щиро, Щоб носили постійно його, А від внуків і правнука туфлі, І на стіл ми купили всього. Це вже старший Мишко постарався Щоб не соромно їхать до Вас. Щоб була ковбаса і цукерки, Торт і риба, печиво й квас. Ще до цих подарунків купили Бальзам Бітнера й ставим на стіл. Хай із травами нашого краю, Добавля Вам здоров’я та сил. Пийте Ви його часто й багато, Щоб поліпшить здоров’я своє. Бо ми раді, що Ви завжди з нами І ми раді, що Ви у нас є. І бажаємо ми Вам, матусю, Кожну весну зозулю ще чуть, Щоб вона Вам іще накувала, Років тридцять із нами побуть. Щоб ще бачить сади ясноцвіті, І діждати плодів з них не раз. Милуватись красивим цим світом, Бути завжди для себе й для нас. Я не хочу болячок і горя І не хочу, щоб старість прийшла. Хочу бути завжди молодою, І завжди, щоб матуся була. 11.06.1997р. Цілую Вас, рідна мамо. Ваша дочка Катя. |
